1. Словник синонімів української мови

доба

ДОБА́ (проміжок часу в 24 години — ніч і день), ДЕНЬ, ДНИ́НА. Дві доби можуть тримати Кульбабу в штрафній, — більше не мають права (О. Гончар); Денис три дні не бачив Насті (І. Нечуй-Левицький); Без жарту й днини не прожити, Без їжі легше й без води ... (С. Воскрекасенко).

ЕПО́ХА (тривалий проміжок часу, що його виділяють за якимсь характерним явищем, подією тощо), ДОБА́, ПОРА́, ЧАСИ́ (ЧАС), ВІК, Е́РА книжн. Щоб не знати ні злиднів, ні бруду, щоб загинув минулого слід, нам потрібні залізні люди в цю епоху великих робіт (В. Сосюра); Не в кам'яній, не в дерев'яній ері — Зустрілися ми в атомній добі, В жахких реакціях негаснучих матерій (М. Вінграновський); Нова пора нового прагне слова (М. Рильський); Суворий Дант, вигнанець флорентійський, Встав із темряви часів середньовічних (Леся Українка); Ми вступили в атомний вік, коли атомна енергія використовується в дедалі ширших масштабах (з журналу).

ЧАС (перев. з означенням — певний момент), ГОДИ́НА, ПОРА́, ДОБА́. Над горами сонечко сходить з-за гаю, Отари женуть... Тихий ранішній час (Леся Українка); Казано в середу везти новобранців по обіді. Сиджу я та дожидаю тієї години (Марко Вовчок); — Людей на полі не видно зовсім, хоч пора зараз і робоча (Ю. Смолич); В таку добу під горою, Біля того гаю, Що чорніє над водою, Щось біле блукає (Т. Шевченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. доба — доба́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири доби́ Орфографічний словник української мови
  2. доба — 1. Проміжок часу, протягом якого Земля робить один оберт навколо своєї осі; день і ніч. Шість діб не викликали на допит Калинку (А. Дімаров). 2. розм. Пора. В таку добу під горою, Біля того гаю, Що чорніє над водою, Щось біле блукає (Т. Літературне слововживання
  3. доба — День і ніч, 24 години; (нічна) пора, час; (нова) П. період, епоха, ера. Словник синонімів Караванського
  4. доба — [доба] -би, д. і м. доуб'і, мн. добие, д'іб дв'і доби Орфоепічний словник української мови
  5. доба — -и, ж. 1》 Період часу, протягом якого Земля робить один оберт навколо своєї осі; день і ніч. || Позасистемна одиниця виміру часу, яка дорівнює 24 годинам (86 400 с); тривалість дня і ночі. 2》 розм. Те саме, що пора. || чого. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. доба — В цій добі, кожний собі. Хай кожний дбає про себе і ненадіється на ніяку поміч. Виглядає, як би три добі не їв. Зморений, безсильний. Доба — 24 годині. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. доба — див. вік; час Словник синонімів Вусика
  8. доба — дух ча́су (епо́хи, доби́). Погляди, потреби, смаки суспільства певного періоду. Ви боїтесь, що я не піду разом з духом часу, а зостануся позаду, — не думаю я сього (Леся Українка). золота́ доба́. Фразеологічний словник української мови
  9. доба — Доба́, -би́, -бі́; до́би, діб Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. доба — ДОБА́, и́, ж. 1. Проміжок часу, протягом якого Земля робить один оберт навколо своєї осі; день і ніч. — Доба в космосі — поняття відносне, тому що за три земних доби я [космонавт] там прожив 64 космічних доби. Словник української мови в 11 томах
  11. доба — Доба, -би ж. 1) Сутки. Угор. Дві добі лежав я в ліжку. Як я умру, до візьмеш мене на три доби до церкви, і дяк нехай три ночі читає надо мною псалтиру. Чуб. І. 201. 2) Пора, время. Нічної доби з неволі утікали. Дума. Ув обідню добу там і опинивсь. Стор. Словник української мови Грінченка