доба
ДОБА́, и́, ж.
1. Проміжок часу, протягом якого Земля робить один оберт навколо своєї осі; день і ніч.
— Доба в космосі — поняття відносне, тому що за три земних доби я [космонавт] там прожив 64 космічних доби. Адже за півтори години відбувається зміна дня і ночі (Рад. Укр., 6.IX 1962, 3);
// Одиниця виміру часу, яка дорівнює 24 годинам; тривалість дня і ночі.
Мушу працювати годин по 10-12 на добу, а це шкодить (Коцюб., III, 1956, 280);
Цілу добу, двадцять чотири години, вона [перша рота] нестиме караульну службу (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 43).
2. розм. Те саме, що пора́.
В таку добу під горою, Біля того гаю, Щось чорніє над водою, Щось біле блукає (Шевч., 1, 1951, 3);
Під таку добу погожу Подавать би творчі звіти (Рильський, II, 1960, 24);
// чого. Період, пов язаний з якою-небудь подією, явищем.
Промигнула В душі його щаслива та й болюща Доба любовних зітхань, сліз, надій І розчаровань (Фр., XIII, 1954, 201).
3. Тривалий проміжок часу, який виділяють за яким-небудь характерним явищем, подією; епоха.
Вчорашні раби — сьогодні герої доби (Укр.. присл.., 1955, 336);
О жовтнева ніч сувора! Осяваючи Неву, Віщим пострілом «Аврора» Почала добу нову (Уп., Про Донбас, 1950, 12);
Широченні плани доби реформації диктувалися потребами внутрішнього стану країни (Ле, Наливайко, 1957, 26).
Значення в інших словниках
- доба — доба́ іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири доби́ Орфографічний словник української мови
- доба — 1. Проміжок часу, протягом якого Земля робить один оберт навколо своєї осі; день і ніч. Шість діб не викликали на допит Калинку (А. Дімаров). 2. розм. Пора. В таку добу під горою, Біля того гаю, Що чорніє над водою, Щось біле блукає (Т. Літературне слововживання
- доба — День і ніч, 24 години; (нічна) пора, час; (нова) П. період, епоха, ера. Словник синонімів Караванського
- доба — [доба] -би, д. і м. доуб'і, мн. добие, д'іб дв'і доби Орфоепічний словник української мови
- доба — -и, ж. 1》 Період часу, протягом якого Земля робить один оберт навколо своєї осі; день і ніч. || Позасистемна одиниця виміру часу, яка дорівнює 24 годинам (86 400 с); тривалість дня і ночі. 2》 розм. Те саме, що пора. || чого. Великий тлумачний словник сучасної мови
- доба — В цій добі, кожний собі. Хай кожний дбає про себе і ненадіється на ніяку поміч. Виглядає, як би три добі не їв. Зморений, безсильний. Доба — 24 годині. Приповідки або українсько-народня філософія
- доба — див. вік; час Словник синонімів Вусика
- доба — дух ча́су (епо́хи, доби́). Погляди, потреби, смаки суспільства певного періоду. Ви боїтесь, що я не піду разом з духом часу, а зостануся позаду, — не думаю я сього (Леся Українка). золота́ доба́. Фразеологічний словник української мови
- доба — ДОБА́ (проміжок часу в 24 години — ніч і день), ДЕНЬ, ДНИ́НА. Дві доби можуть тримати Кульбабу в штрафній, — більше не мають права (О. Гончар); Денис три дні не бачив Насті (І. Нечуй-Левицький); Без жарту й днини не прожити, Без їжі легше й без води ... Словник синонімів української мови
- доба — Доба́, -би́, -бі́; до́би, діб Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- доба — Доба, -би ж. 1) Сутки. Угор. Дві добі лежав я в ліжку. Як я умру, до візьмеш мене на три доби до церкви, і дяк нехай три ночі читає надо мною псалтиру. Чуб. І. 201. 2) Пора, время. Нічної доби з неволі утікали. Дума. Ув обідню добу там і опинивсь. Стор. Словник української мови Грінченка