докірний

ДОКІ́РЛИВИЙ (який виражає докір, сповнений докору), ДОКІ́РНИЙ рідше, ВИМО́ВНИЙ діал.; УЩИ́ПЛИВИЙ (ВЩИ́ПЛИВИЙ) (з глузуванням). Горілка неначе розв'язувала йому язик. Але тоді його розмова ставала докірливою; його слова були ущипливі (І. Нечуй-Левицький); Димить на дні (душі) один докірний спомин, Та додає пекучої нудьги (переклад П. Грабовського); Служащий хліб добрий, та тільки вимовний; по кусочку крає, щодня вимовляє (пісня).

Значення в інших словниках

1. докірний — докі́рний прикметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. докірний — -а, -е, рідко. Те саме, що докірливий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. докірний — ДОКІ́РНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що докі́рливий. Димить на дні [душі] один докірний спомин, Та додає пекучої нудьги (Граб., І, 1959, 312).  Словник української мови в 11 томах
4. докірний — Докірний, -а, -е = докірливий.  Словник української мови Грінченка