домонтар

ДОМУВА́ЛЬНИК (той, хто любить проводити час удома), ДОМОСІ́Д, ДОМОСИ́ДА розм., заст., ХА́ТНИК розм., СИ́ДЕНЬ зневажл., ПІЧКУ́Р зневажл., ПІЧКУ́РНИК зневажл., ДОМОНТА́Р заст., ДОМА́Р заст., СИДУ́Н заст., ДОМОТУ́Р заст. Ти говориш — пожив би дома... Ну який з мене домосід? (П. Дорошко); Оце ще сидень, і між люде ніколи не вийде (Словник Б. Грінченка); — Якого біса мені тут сидіти! — здивувався Бульба.. — Щоб я став гречкосієм, пічкуром (О. Довженко); — Реєстровці життям своїм жертвують, а якийсь пічкурник хутірський лежить і живіт свій гріє (І. Ле); Хай товариство сміється з мене, що я отаманства відбіг, що я домонтар, бабій (Ганна Барвінок).

Значення в інших словниках

1. домонтар — домонта́р іменник чоловічого роду, істота арх.  Орфографічний словник української мови
2. домонтар — -я, ч., заст. Те саме, що домувальник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. домонтар — див. відлюдкуватий  Словник синонімів Вусика
4. домонтар — Домонта́р, -ря́, -ре́ві; -тарі́, -рі́в  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. домонтар — ДОМОНТА́Р, я́, ч., заст. Домосід. Хай товариство сміється з мене, що я й отаманства відбіг, що я домонтар (Барв., Опов.., 1902, 141).  Словник української мови в 11 томах