донизу

ВНИЗ (УНИ́З) (у напрямі до низу, до землі), ДОНИ́ЗУ, ДОДО́ЛУ, ДО́ЛУ, ДО́ЛІ, НАНИ́З, ВДОЛИ́НУ (УДОЛИ́НУ) діал., НАДОЛИ́НУ діал. Вона полізла по драбинці вниз (Ю. Яновський); Униз грізно падали водоспади (Я. Баш); Пілоти дивились донизу, туди, Де димом курилась дорога (М. Бажан); Домінік скочив миттю з коня додолу (І. Нечуй-Левицький); Благодатне літо гнуло долу обважніле плодами гілля яблунь і груш (О. Довженко); Маруся спустила очі долі (Грицько Григоренко); Олянка на яблуні була в цей час.. На Серьожчин крик.. стала похапливо злазити наниз (А. Головко); Хома дивиться мовчки, потому цідить до нього (Андрія) згори вдолину (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. донизу — дони́зу прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. донизу — ДОНИЗУ – ДО НИЗУ Донизу, присл. У напрямку до землі, вниз тощо. Руки опустилися донизу (Панас Мирний); Похмурий дядько стояв на возі й скидав вилами донизу зелені качани (Є.Гуцало); Пілоти дивились донизу, туди, Де димом курилась дорога (М.  Літературне слововживання
3. донизу — пр., додолу, на землю, на долівку, вниз, вділ, г. вдолину <�в долину>, надолину <�на долину>.  Словник синонімів Караванського
4. донизу — присл. У напрямку до землі; вниз; прот. догори. || У напрямку до низької місцевості, низини.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. донизу — див. униз  Словник синонімів Вусика
6. донизу — ДОНИ́ЗУ, присл. У напрямку до землі; вниз; протилежне догори. Голова її сумно схилилася на груди, руки опустилися донизу (Мирний, І, 1954, 46); Альоша намацав свій матрац і ліг лицем донизу (Мик.  Словник української мови в 11 томах