допоміжний

ДОПОМІ́ЖНИ́Й (признач. для подання допомоги; не основний, другорядний), ПІДСО́БНИЙ, ПОМІЧНИ́Й розм.; СЛУЖБО́ВИЙ (перев. про приміщення — не основний). Зараз риються (археологи) в степах, вони для допоміжних робіт набирають нібито навіть підлітків (О. Гончар); — З метою проведення наступного терористичного акту.. ви спустилися в допоміжні приміщення "Дитячого світу" (Ю. Андрухович); Вісім чоловік підсобних робітників не встигають подавати їм цеглу (Остап Вишня); Продавав він і свячене помічне зілля (І. Нечуй-Левицький); Інші йшли з боднарні, з магазину й від інших помічних занять (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. допоміжний — допомі́жни́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. допоміжний — Спомагавчий, помічний, (кінь) підручний; (агрегат) додатковий, не головний; пор. ДОПОМОГОВИЙ.  Словник синонімів Караванського
3. допоміжний — [допоум'іжнией] м. (на) -ному / -н'ім, мн. -н'і і [допом'іжний] м. (на) -ному /-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
4. допоміжний — -міжна, -міжне. Признач. для подання допомоги; який допомагає. Допоміжне виробництво — виробництво, яке доповнює, обслуговує основне виробництво, забезпечує його функціонування, підтримку. Допоміжне дієслово грам.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. допоміжний — Допомічни́й і допомі́жни́й, -на́, -не́  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. допоміжний — ДОПОМІ́ЖНИ́Й, мі́жна́, мі́жне́. Признач. для подання допомоги; який допомагає. Осередок комсомольців-залізничників організував допоміжну воєнізовану охорону залізничного майна (Донч.  Словник української мови в 11 томах
7. допоміжний — Допоміжний, -а, -е Вспомогательный.  Словник української мови Грінченка