дорожитися

ДОРОЖИ́ТИ ким, чим (надавати великого значення, боятися втратити), ЦІНУВА́ТИ кого, що, ЦІНИ́ТИ кого, що, ДОРОЖИ́ТИСЯ розм. Поки була в нього Єля, діти, було родинне вогнище — він дорожив своїм майном і домом (З. Тулуб); — Ти просто не вмієш цінувати те, що маєш! (О. Гончар); Приязні їхньої невимушений знак Ціню я над усі тріумфи (М. Зеров); — Аби ти була добра, то там доброю слугою дорожаться... (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. дорожитися — дорожи́тися дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. дорожитися — -жуся, -жишся, недок., розм. 1》 Вимагати за що-небудь високу плату. 2》 ким, чим. Те саме, що дорожити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дорожитися — ДОРОЖИ́ТИСЯ, жу́ся, жи́шся, недок., розм. 1. Вимагати за що-небудь високу плату. [Швачка:] От вередує над старим, бо знає, що більше візьме той, хто дорожиться (Л. Укр., II, 1951, 190); Дід Дягіль критичним оком окинув повалену огорожу. — Домовились?...  Словник української мови в 11 томах
4. дорожитися — Дорожитися, -жуся, -жишся гл. Дорожиться, дорого запрашивать. Грин. II. 333. Будьте ласкаві, не дорожіться: адже ж і горілка відрами дешевша, як квартами. Стор. І. 240.  Словник української мови Грінченка