дорожник

ШЛЯХОВИ́К (фахівець шляхової справи), ДОРО́ЖНИК розм., ПУТІ́ЄЦЬ розм. Страйк почався. За годину тут уже була залізнична жандармерія, прискочив начальник шляхів Немєшаєв. Цей шляховик був хитрою бестією (Ю. Збанацький); Сиділа (Натела) в колі будівників біля багаття, і з нею вів розмову літній білобровий інженер-дорожник (О. Гончар); Дочка Городянського віддалася за інженера-путійця і живе на далекій станції (А. Хорунжий).

Значення в інших словниках

1. дорожник — доро́жник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. дорожник — -а, ч. Спеціаліст із будівництва та експлуатації доріг (залізних, шосейних і т. ін.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дорожник — Подорожник, мандрівник, мандрика, див. попутник, пасажир  Словник чужослів Павло Штепа
4. дорожник — ДОРО́ЖНИК, а, ч. Спеціаліст з будівництва і експлуатації доріг (залізних, шосейних і т. ін.). Становище на озері, куди в обідню пору заявлялись моряки й солдати на допомогу шоферам, дорожникам і вантажникам, було важке (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 314).  Словник української мови в 11 томах
5. дорожник — Профільована рейка або планка, що перекриває шви і стики і використовується для облямування дерев'яних панелей, фільонок, при виконанні рам. Мав місце: ~ флемований (нім. — полум'яніючий) — у вигляді хвилястого обрамування, що нагадував язики полум'я. Вживався у готичних і барокових меблях.  Архітектура і монументальне мистецтво
6. дорожник — Дорожник, -ка м. раст. Plantago lanceolata. ЗЮЗО. І. 131.  Словник української мови Грінченка