дорожник
ДОРО́ЖНИК, а, ч. Спеціаліст з будівництва і експлуатації доріг (залізних, шосейних і т. ін.).
Становище на озері, куди в обідню пору заявлялись моряки й солдати на допомогу шоферам, дорожникам і вантажникам, було важке (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 314).
Словник української мови (СУМ-11)