дорожнеча
ДОРОЖНЕ́ЧА, і, ж. Високий рівень цін.
Невістка нарікала на дорожнечу, що зростає з дня на день (Мак., Вибр., 1956, 381);
В країні панувала ще дорожнеча, труднощі з постачанням (Сенч., Опов., 1959, 110);
// чого, на що. Висока ціна на що-небудь.
Відомо, що в дореволюційній Росії мінеральні добрива через їх до— рожнечу були неприступні селянському господарству (Наука.., 7, 1956, 25);
Просто з казарми він пішов дещо купити на гостинець додому. Всю Миколаївську вулицю пройшов, аж до собору, але путящого нічого не купив: дорожнеча така на все (Головко, II, 1957, 450).
Словник української мови (СУМ-11)