дошка
ДО́ШКА (плоский кусок дерева), ТЕ́РТИ́ЦЯ діал.; ДІЛИ́НА діал. (у підлозі чи в огорожі). Неподалік стояла низенька лавочка: хтось закопав у землю дві колоди й зверху прилаштував дошку (Є. Гуцало); На подвір'ю перед домом стояли купи тертиць (І. Франко); Вона висунула голову крізь широку шпару поміж ділинами і глянула на вулицю (М. Коцюбинський).
ДО́ШКА (на якій пишуть крейдою), ТАБЛИ́ЦЯ рідше. Вчителька Галина Борисівна викликала учнів до дошки, і вони розв'язували задачі (О. Донченко); Вчитель почав читати якийсь уривок з книги, а школяр писав на класовій таблиці (Б. Грінченко).
ДО́ШКА (зроблена з каменю, металу тощо, з пам'ятним написом, зображенням), ТАБЛИ́ЦЯ, ПЛИТА́ (кам'яна). При встановленні меморіальної дошки відбувся мітинг (з газети); Вкрадено таблицю з собору! Там, де висіла, зоставсь прямокутник необлинялий та дірки від гвинтів (О. Гончар); Моряки довго розглядали.. почорнілі кам'яні стіни, читаючи на мармурових плитах дорогі імена (В. Кучер).
ЩИТ (пристосування з дощок, пластин і т. ін., закріплене вертикально, на якому поміщають щось для показу, огляду), ДО́ШКА, СТЕНД. На великому щиті хлопець побачив свіжу стінну газету (П. Колесник); Робітники.. підходили до дошки об'яв і розглядали свіжі плакати (П. Панч); Біля кожного книжкового стенда — великі групи відвідувачів (з газети).
Словник синонімів української мови