дратва

ДРА́ТВА (міцна нитка для шиття взуття та ін. шкіряних виробів), ДРА́ТОВКА розм., СУЧ діал. Чоботи шити, швайкою водити, дратву смолити — чи є хто такий, що зумів би це ліпше зробити (Є. Гуцало); Загадала шевчиха шевцю черевички шити.., А він же їй загадав дратовки прясти З тонкої павутини, щоб прийшлося до щетини (пісня); Понадрізував (Антосьо) халяви й попришивав шкурлати.. Та й пришив же! — циганською голкою і суччю (А. Свидницький).

Значення в інших словниках

1. дратва — дра́тва іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. дратва — -и, ж. Міцна просмолена або навощена нитка, якою шиють взуття, шкіряні вироби і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дратва — Дра́тва, -ви; дра́тви, дра́тов  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. дратва — ДРА́ТВА, и, ж. Міцна просмолена або навощена нитка, якою шиють взуття, шкіряні вироби і т. ін. Завісив [учитель] єдине вікно австрійською шинелиною і почав пришивати дратвою головки до халяв (Стельмах, Кров людська..  Словник української мови в 11 томах