дряпак
ВІ́НИК (зв'язаний жмуток віниччя, лозин, тонких гіллячок і т. ін. для підмітання); ДЕРКА́Ч, ДРЯПА́К (стертий); МІТЛА́, МІТО́ВКА діал. (віник на довгій палиці); МІТЕ́ЛКА (м'який віник з волотків очерету). Мотря замітала сіни. Вона кинула об землю віником і побігла до печі (І. Нечуй-Левицький); Зарум'янена, зупинилася Ольга на веранді, потупала солдатськими своїми чобітками, деркачем обмела з них сніжок (П. Дорошко); Підійшов двірник Віссаріон і, спершись на мітлу, байдуже дивився на хлопців (Ю. Смолич).
КУЛЬТИВА́ТОР (знаряддя для розпушування зораного ґрунту, знищення бур'янів тощо), КРЕ́МЕР розм.; ПЛАНЕ́Т (перев. для обробітку міжрядь просапних культур); ДРЯПА́К, ДРЯПА́Ч, СКОРОПА́ШКА розм. (примітивне знаряддя). Галя із подругами Катериною і Марією висівали під культиватор перегній, послід, попіл (К. Гордієнко); Ще календар не одзначив весни, — А в коваля сьогодні вже завізно: Той борону, той кремера притяг, Той коло плуга метикує хитро (М. Рильський); Коблух підрізує планетом бур'ян між рядами тютюну (Д. Бузько); Він прямує до катраги, і обоє з Дмитром оглядають плуг, борони, дерев'яний дряпак, що схожий на гусака (М. Стельмах); Рілля зверху вже підсихає, легкий клубочок пилюки схоплюється за Вутаньчиною скоропашкою (О. Гончар).
Словник синонімів української мови