дрібушити

ДРІБОТІ́ТИ (ДРІБОТА́ТИ) розм. (іти, ходити дрібними, частими кроками), ТЮ́ПАТИ розм., ТЮПА́ЧИТИ (ТЮПА́ШИТИ) розм., ДРІБЦЮВА́ТИ розм., ДРІБУШИ́ТИ розм., ЧЕБЕРЯ́ТИ розм., КОПОТІ́ТИ розм. Тьотя Надя знову прив'язувала ковзани й, спотикаючись, дріботіла на ковзанку (В. Канівець); Йде (дідусь) повільно, ступає твердо. За ним дрібоче, перечепивши через плече в'язанку бичків, Коська (Ю. Збанацький); По узбіччю тюпала жінка з дитиною на руках (П. Панч); Чорна постать "отаманова" пляміла спереду. А ти похмурий тюпачив за ним (А. Головко); Дрібцює Марія по зеленотканій веретці-моріжку (Є. Гуцало); Таке воно мале дибає по підгір'ю понад балкою, де ми пасемо, так радісно дрібушить з новеньким торбеням школярським через плече (О. Гончар); Хлопчак починає чеберяти по хатинці незграбними.. чоботищами (М. Стельмах); — Діду! — гукав хлопчик, чимдуж копотячи з гори (Панас Мирний). — Пор. 1. іти́.

Значення в інших словниках

1. дрібушити — дрібуши́ти дієслово недоконаного виду діал.  Орфографічний словник української мови
2. дрібушити — -шу, -шиш, недок., діал. Швидко перебираючи ногами, йти дрібними частими кроками.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дрібушити — див. іти; танцювати; ходити  Словник синонімів Вусика
4. дрібушити — ДРІБУШИ́ТИ, шу́, ши́ш, недок., діал. Швидко перебираючи ногами, йти дрібними частими кроками. За якийсь час дві жіночі постаті простували до річки, одна, висока й молода, ступала твердо, друга, зігнута, дрібушила за нею старечими ногами (Шиян, Баланда, 1957, 186).  Словник української мови в 11 томах
5. дрібушити — Дрібошити и дрібушити, -шу, -шиш гл. Дѣлать быстро слѣдующія одно за другимъ движенія. Взяв москаль ціпа і почав швидко-швидко ним дрібушити. Грин. II. 207. Поэтому дрібошити = дріботати 2. Кінь.... дрібошив ристю. Левиц. І. 484. --------------- Дрібушити см. дрібошити.  Словник української мови Грінченка