дрібцювати

ДРІБОТІ́ТИ (ДРІБОТА́ТИ) розм. (іти, ходити дрібними, частими кроками), ТЮ́ПАТИ розм., ТЮПА́ЧИТИ (ТЮПА́ШИТИ) розм., ДРІБЦЮВА́ТИ розм., ДРІБУШИ́ТИ розм., ЧЕБЕРЯ́ТИ розм., КОПОТІ́ТИ розм. Тьотя Надя знову прив'язувала ковзани й, спотикаючись, дріботіла на ковзанку (В. Канівець); Йде (дідусь) повільно, ступає твердо. За ним дрібоче, перечепивши через плече в'язанку бичків, Коська (Ю. Збанацький); По узбіччю тюпала жінка з дитиною на руках (П. Панч); Чорна постать "отаманова" пляміла спереду. А ти похмурий тюпачив за ним (А. Головко); Дрібцює Марія по зеленотканій веретці-моріжку (Є. Гуцало); Таке воно мале дибає по підгір'ю понад балкою, де ми пасемо, так радісно дрібушить з новеньким торбеням школярським через плече (О. Гончар); Хлопчак починає чеберяти по хатинці незграбними.. чоботищами (М. Стельмах); — Діду! — гукав хлопчик, чимдуж копотячи з гори (Панас Мирний). — Пор. 1. іти́.

Значення в інших словниках

1. дрібцювати — дрібцюва́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. дрібцювати — -юю, -юєш, недок., розм. Робити маленькі, дрібні кроки, швидко перебираючи ногами.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дрібцювати — див. іти; танцювати; топтати  Словник синонімів Вусика
4. дрібцювати — ДРІБЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок., розм. Робити маленькі, дрібні кроки, швидко перебираючи ногами. Рухливий чоловічок в тій хвилі найшовся коло велета, дрібцюючи довкола нього (Фр., V, 1951, 308); Вона..  Словник української мови в 11 томах
5. дрібцювати — Дрібцювати, -цюю, -єш гл. Дѣлать мелкія па, частить танцуя. Який там він прудкий? Дробцює й ноги вкупі, і тілько гупотить, товче мов просо в ступі. О. 1861. ѴІІІ. 50.  Словник української мови Грінченка