дрімучий
ГУСТИ́Й (про гілки, рослини і т. ін., розташовані близько один від одного), РЯСНИ́Й, РЯСНИ́СТИЙ рідше; ДРІМУ́ЧИЙ (про ліс); КУПЧА́СТИЙ, ВРУ́НИ́СТИЙ, РУНИ́СТИЙ (про злаки, трави тощо); КОРЧА́СТИЙ (про кущі). Густі ліси вкривали гори й яри, неначе густе руно (І. Нечуй-Левицький); У садах, що край ріки, Аж на берег на дністровий Гне врожай рясні гілки (І. Нехода); Рясниста пашня; Нам, що були родом з Карпат.., ліси дрімучі не дивина (І. Муратов); Тихо шепотілося під подувом легковійного вітерця широке поле, вкрите гострим запахом крислатого, купчастого базиліка (Я. Качура); Милують око врунисті пшениці (з журналу); В бригаді Теклі рунистий хліб, вкорінився добре (К. Гордієнко); Із заростів корчастої ліщини Там і донині зрубом порохнявим Біліє (криниця) вдень (І. Вирган). — Пор. 1. бу́йний, 3. глухи́й.
Словник синонімів української мови