дублений
ОБВІ́ТРЕНИЙ (який став пересохлим, шершавим від вітру — про шкіру), ДУ́БЛЕНИЙ розм. Це був прекрасний екземпляр мужчини. Обличчя обвітрене й мужнє, а тіло радувало очі чистими лініями (Ю. Яновський); З'єднав (Лесь) свою долоню з Мар'яновою, і на них строкарі почали класти свої дублені, репані і морщені руки (М. Стельмах).
Словник синонімів української мови