дудіти

ГУДІ́ТИ (видавати протяжні низькі звуки), ГУСТИ́, ГУГОТІ́ТИ, ГУГОНІ́ТИ, ГУГНИ́ТИ (ГУГНІ́ТИ) розм.; СТУГОНІ́ТИ, ДУДНІ́ТИ, ДУДОНІ́ТИ підсил., ДУДІ́ТИ розм. (глухо); РЕВІ́ТИ, РЕВТИ́ (сильно); ФУ́РКАТИ, ФУРЧА́ТИ, ФУРКОТІ́ТИ підсил., ФУРКОТА́ТИ підсил. (перев. при обертанні). Бас гуде, скрипка грає, Іван мовчить, та все знає (пісня); В степу, за обрієм, як далекий грім, гула канонада (Л. Дмитерко); За версту від фільварку гуготіла парова молотарка (А. Іщук); А жорна гугонять на поставах монотонно цілу добу (І. Волошин); Знову гугнить телефон (І. Кочерга); Гуде вітер, стугонить у трубі (С. Васильченко); Грубі сосни нагиналися верхами й стукали одна об одну. Дудніли й гуділи, неначе дзвонили глухо великі дзвони (Лесь Мартович); Метіль У комині ревіла (М. Бажан); Неначе велетенський джміль, фурчить веретено (М. Стельмах); Фуркочуть коловороти, крутячи мотуззя (І. Франко). — Пор. 1. гуркота́ти.

Значення в інших словниках

1. дудіти — дуді́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. дудіти — -диш, -дить, недок., розм. 1》 Грати на дудці або іншому духовому інструменті. 2》 Те саме, що дудніти 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дудіти — ДУДІ́ТИ, ди́ш, ди́ть, недок., розм. 1. Грати на дудці або іншому духовому інструменті. З правого боку озера, обложившись зеленим очеретом, сидів Василь і щосили дудів у зелену дудку (Мирний, IV, 1955, 23). 2. Те саме, що дудніти 1. Дудів одуд біля річки.  Словник української мови в 11 томах