дурманний

ПА́МОРОЧЛИВИЙ (який паморочить), ЗАПА́МОРОЧЛИВИЙ, ОДУРМА́НЛИВИЙ, ОДУРМА́НЮЮЧИЙ, ДУРМА́ННИЙ розм., МОРО́ЧЛИВИЙ розм. Навіть такий силач, як Сажнєв, і той відчуває паморочливу втому (Д. Ткач); У камері стояло важке, запаморочливе повітря (Ю. Збанацький); Степові квіти живуть скромно, спокійно, ощадливо, і їм немає потреби вбивати одні одних своїми одурманливими пахощами, як це роблять їхні родички-лісовички (В. Земляк); Все тут (на ярмарку) зливалося в гарячий, розмірений, одурманюючий гул (О. Гончар); З саду линули дурманні запахи південних квітів (Ю. Смолич); Перед нею мигнула блискавка, а під ногами запалась земля. Глибока, морочлива чорна безодня (М. Коцюбинський).

Значення в інших словниках

1. дурманний — дурма́нний прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. дурманний — -а, -е, розм. Який запаморочує, п'янить.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дурманний — див. пахучий  Словник синонімів Вусика
4. дурманний — ДУРМА́ННИЙ, а, е, розм. Який запаморочує, оп’яняє. З саду линули дурманні пахощі південних квітів (Смолич, І, 1958, 65); Гулка напружена тиша дурманним чадом наливалась Любі у вуха (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 129).  Словник української мови в 11 томах