дурманний
ДУРМА́ННИЙ, а, е, розм. Який запаморочує, оп’яняє.
З саду линули дурманні пахощі південних квітів (Смолич, І, 1958, 65);
Гулка напружена тиша дурманним чадом наливалась Любі у вуха (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 129).
Словник української мови (СУМ-11)