дівчатко

ДІ́ВЧИНКА (дитина жіночої статі), ДІ́ВЧИНА рідше, ДІВЧА́ пестл., ДІВЧА́ТКО пестл., ДІВЧИ́СЬКО розм., ДІВЧУ́Р діал. Дівчинка.., як та квіточка, розпукується; таке славне дитяточко, веселе й здорове, на пречудо! (Марко Вовчок); Роман сам почав вчити свого сина в своїй маленькій кімнатці. Через рік він почав вчити читати й дівчину (І. Нечуй-Левицький); Він наскочив з розгону на маленьке дівча, що тряслось з жаху біля самого воза (М. Коцюбинський); "Весна прийшла! Тепло знайшла!" -- Кричать дівчатка й хлопчики (Л. Глібов); Це було мале прудконоге дівчисько, на яке ніхто з хлопців не звертав уваги (М. Зарудний); — Ще отаким, пам'ятаю, дівчуром з кісочками ходила я з мамою на побачення з татом до тюрми (П. Козланюк).

Значення в інших словниках

1. дівчатко — дівча́тко іменник середнього роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. дівчатко — -а, с., розм. Маленьке дівча.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дівчатко — див. дитина; дівчина  Словник синонімів Вусика
4. дівчатко — ДІВЧА́ТКО, а, с., розм. Маленьке дівча. [Xлопець:] Вона була тоді таким смішним, завжди кудлатим дівчатком (Л. Укр., II, 1951, 99); Тримаючись за кузов і щільно притулившись одна до одної, стоять п’ятеро юних дівчат, ще майже дівчаток (Довж., II, 1959, 73).  Словник української мови в 11 томах
5. дівчатко — Дівча́, -ча́ти с. Молодая дѣвушка; дѣвочка. Св. Мр. V. 39. Грин. ІІІ. 176. Сидить дівча край віконця при великім смутку: покидає козак дівча, як голуб голубку. Мет. 41. ум. дівчатко, дівчатонько, дівчаточко. мн. дівчата, дівчатка, дівчатонька, дівчаточка.  Словник української мови Грінченка