дівчинка

ДІ́ВЧИНКА (дитина жіночої статі), ДІ́ВЧИНА рідше, ДІВЧА́ пестл., ДІВЧА́ТКО пестл., ДІВЧИ́СЬКО розм., ДІВЧУ́Р діал. Дівчинка.., як та квіточка, розпукується; таке славне дитяточко, веселе й здорове, на пречудо! (Марко Вовчок); Роман сам почав вчити свого сина в своїй маленькій кімнатці. Через рік він почав вчити читати й дівчину (І. Нечуй-Левицький); Він наскочив з розгону на маленьке дівча, що тряслось з жаху біля самого воза (М. Коцюбинський); "Весна прийшла! Тепло знайшла!" -- Кричать дівчатка й хлопчики (Л. Глібов); Це було мале прудконоге дівчисько, на яке ніхто з хлопців не звертав уваги (М. Зарудний); — Ще отаким, пам'ятаю, дівчуром з кісочками ходила я з мамою на побачення з татом до тюрми (П. Козланюк).

Значення в інших словниках

1. дівчинка — ді́вчинка іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. дівчинка — -и, ж. Дитина жіночої статі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дівчинка — див. дитина  Словник синонімів Вусика
4. дівчинка — Ді́вчинка, -нки, -нці  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. дівчинка — ДІ́ВЧИНКА, и, ж. Дитина жіночої статі. І дитинка в її була, дівчинка, як ясочка, свіжа й повна, як гурочок (Вовчок, І, 1955, 4); Школярочка іде у перший клас.. Настав для дівчинки жаданий час (Дмит., В обіймах.., 1953, 65).  Словник української мови в 11 томах
6. дівчинка — Дівчинка, -ки ж. Дѣвочка. І дитинка в їх була, дівчинка як ясочка, свіжа й повна як гурочок. МВ. І. 8.  Словник української мови Грінченка