діркуватий

ДІРЯ́ВИЙ (з діркою, з дірками), ДІРЧА́СТИЙ, ДІРЧА́ТИЙ, ДРА́НИЙ розм., ДІРКУВА́ТИЙ розм., ДІРЧА́ВИЙ розм., ДІРКА́ТИЙ розм. Дірявого мішка не наповниш (прислів'я); Дірчасте листя; — Цинкове відро у мене зовсім зносилося. Дірчате було, як решето (І. Цюпа); — Та покинь того глиняника! — сказав Карпо і хотів одняти од неї драного горшка (І. Нечуй-Левицький); Баба.. почала гризти огірок своїми дірчавими зубами (Панас Мирний). — Пор. дра́ний.

Значення в інших словниках

1. діркуватий — діркува́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. діркуватий — -а, -е. Те саме, що дірчастий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. діркуватий — див. дірявий  Словник синонімів Вусика
4. діркуватий — Діркува́тий, -та, -те  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. діркуватий — ДІРКУВА́ТИЙ, а, е. Те саме, що дірча́стий. Господар провів нас до своєї низької темної хати, яка стояла на величезному діркуватому камені (Мур., Бук. повість, 1959, 29).  Словник української мови в 11 томах
6. діркуватий — Діркуватий, -а, -е Имѣющій много дыръ, дырчатый, ноздреватый. Н. Вол. у. Дуже діркуватий хліб з сеї муки, — не знати, чого воно так. Камен. у.  Словник української мови Грінченка