егоїст

ЕГОЇ́СТ (людина, яка понад усе ставить особисті інтереси), СЕБЕЛЮ́БЕЦЬ, СЕБЕЛЮ́Б, САМОЛЮ́БЕЦЬ, САМОЛЮ́Б. Іноді їй здавалося, що син виріс егоїстом, себелюбцем (П. Дорошко); — Ваше кохання стоптала жінка через власну глупоту.. А ви, ображений на неї, топчете ніжні душі, користуючись їх довірливістю. Так може робити тільки себелюб (І. Цюпа); Дуже великий з нього самолюб. Бо коли зимовою порою нудьгував, то тоді приходив до них, а тепер не хоче (Лесь Мартович).

Значення в інших словниках

1. егоїст — Самолюб, самолюбець, себелюб, себелюбець.  Словник синонімів Полюги
2. егоїст — егої́ст іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
3. егоїст — Самолюб|ець|, себелюб|ець|, індивідуаліст, егоцентрист, кн. нарцис, с. шкурник; З. П. честолюб, марнолюб.  Словник синонімів Караванського
4. егоїст — [еигоуйіст] -ста, м. (на) -стов'і/-с'т'і, мн. -стие, -с'т'іy  Орфоепічний словник української мови
5. егоїст — -а, ч. Той, хто відзначається егоїзмом.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. егоїст — Себелюб  Словник чужослів Павло Штепа
7. егоїст — (франц. egoiste) людина, що ставить над усе особисті інтереси.  Словник іншомовних слів Мельничука
8. егоїст — Егої́ст, -та; егої́сти, -стів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. егоїст — ЕГОЇ́СТ, а, ч. Той, хто відзначається егоїзмом. Такий він мертвяк, такий грубий і дуже грубий егоїст (Коцюб., III, 1956, 157); Все це були егоїсти, які прагнули задовольнити лише власні інтереси (Грим., Подробиці.., 1956, 427).  Словник української мови в 11 томах