жакет

ПІДЖА́К (верхня частина костюма), МАРИНА́РКА, ПІДЖАЧИ́НА розм.; ЖАКЕ́Т, ЖАКЕ́ТКА розм. (перев. жіночий; чоловічий — застаріле). Одягнений він постаромодному: піджак, біла сорочка з краваткою (С. Журахович); Рудий.. застьобував свою безбарвну піджачину (М. Коцюбинський); До кабінету.. несміливо вступила огрядна дівчина в чорному шерстяному жакеті (О. Гончар); Обперся (співак) плечима об стіну, забрав на свій жакет усе вапно (Лесь Мартович); Ксеня зіскочила з лежанки, нашвидкуруч заплела косу й накинула жакетку (С. Голованівський).

Значення в інших словниках

1. жакет — жаке́т іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. жакет — ЖАКЕТА (жіноча) жакетка; (чоловіча) куртка, піджак, френч, д. твін, твін чик, (морська) кітель, г. маринарка; жакетик.  Словник синонімів Караванського
3. жакет — -а, ч. 1》 Коротка жіноча одежа, яку носять поверх блузки або плаття. 2》 заст. Те саме, що піджак.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. жакет — див. одіяння  Словник чужослів Павло Штепа
5. жакет — 1. святковий (але не вечірній) чоловічий одяг з коміром із вилогами і довгими, обрізаними навскоси полами; доповненням ж. є смугасті штани; у вжитку з 2-ої полов. XIX ст.; 2. верхня частина жіночого костюма.  Універсальний словник-енциклопедія
6. жакет — ЖАКЕ́Т, а, ч. 1. Коротка жіноча одежа, яку носять поверх блузки або плаття. За ним крокувала простоволоса, коротко підстрижена, в темному жакеті і ясному платті дівчина (Вільде, Сестри..  Словник української мови в 11 томах