жниварка

КОСА́РКА (машина для скошування трав'янистих рослин, хліба); ЖНИВА́РКА, ЖА́ТКА (для скошування перев. злакових рослин); СІНОКОСА́РКА (для скошування трави); САМОСКИ́ДКА (жниварська машина, яка самостійно скидає зрізаний хліб); ЛОБОГРІ́ЙКА (машина з ручним скиданням зрізаного стебла); СНОПОВ'ЯЗА́ЛКА (машина, яка косить і в'яже в снопи жито, пшеницю тощо). По заливних берегах Удаю на рівнинних місцях працювали косарки (О. Десняк); Заблискотять косарки в житі (П. Тичина); Бригадир сіла на жниварку-самоскидку (І. Ле); Жнива там у розпалі, стрекочуть жатки, їх крила пірнали в хліб, як весла (В. Земляк); Збираємо кукурудзу спеціально пристосованими сінокосарками (з газети); Вишикувані в ряд стоять самоскидки, снопов'язалки (В. Минко); Поки лобогрійка, запряжена трійкою міцних коней, пройде гони і повернеться назад, я маю віддихатись і бути готовим змінити й свого напарника (Д. Бедзик).

Значення в інших словниках

1. жниварка — жнива́рка іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. жниварка — ЖНИВАРКА – ЖНИЦЯ Жниварка, -и, д. і м. -ці. Машина, яка жне хлібні рослини. Бачив би ти, як прикажчик ганяв нас за жниварками в’язати снопи (Л.Юхвід); Крила жниварки нахиляють до зубастого ножа все нові й нові стебла (М.Руденко). Жниця, -і, ор. -ею.  Літературне слововживання
3. жниварка — -и, ж. Машина, яка жне хлібні рослини.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. жниварка — Жнива́рка, -рки, -рці = жа́тка  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. жниварка — ЖНИВА́РКА, и, ж. Машина, яка жне хлібні рослини. На ланах Клопотовського, після того як позвозять у скирти озимий хліб, зжатий лобогрійками чи крилатою жниваркою.., бідним селянам дозволялось згрібати граблями стерню на паливо (Іщук, Вербівчани, 1961, 83).  Словник української мови в 11 томах