завидник

ЗА́ЗДРІСНИК (той, хто заздрить), ЗАВИ́ДНИК розм., ЗАВИ́ДА розм. Говорив (Василь), що його одтирають, що то заздрісники і наклепники з'їли його (Ю. Мушкетик); Завиднику пиріжок, а жаліснику рожок (прислів'я); Всяк нероба і завида (Споконвіку це було) Так про успіхи сусіда Скаже, посміхнувшись мило: — Знов Давиду пощастило, Знов Демиду повезло... — А в душі булькоче зло (С. Воскрекасенко).

Значення в інших словниках

1. завидник — зави́дник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. завидник — див. заздрісний  Словник синонімів Вусика
3. завидник — -а, ч. Людина, схильна заздрити, у якої заздрість виявляється як вада характеру.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. завидник — ЗАВИ́ДНИК, а, ч. Людина, схильна заздрити, у якої заздрість виявляється як вада характеру. Не бажаю я знов, щоб завидники, завше охочі огудити людину хвальних звичаїв, дістали нагоду паплюжити добру славу чесних женщин [жінок] (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 42).  Словник української мови в 11 томах
5. завидник — Зави́дник, -ка м. Завистникъ. К. Бай. 152. Завиднику пирожок, а жалоснику рожок. Ном. № 4823. Весело позирає згорда забісована дівчина на своїх завидників. Г. Барв. 464.  Словник української мови Грінченка