загайка

ЗА́ТРИ́МКА (тимчасове припинення дії, руху, ходу, розвитку, процесу і т. ін.), ЗАДЕ́РЖКА розм., ЗАМИ́НКА розм., ЗАМІ́ШКА розм., ЗАГА́ЙКА розм., ГА́ЯНКА розм., ЗАБА́РА заст., ГА́ЙКА рідко; ПРОСТІ́Й (вимушена, непередбачена затримка); ПЕРЕБО́Ї мн. (з періодичним повторенням). Всі гармати були розчохлені, механізми працювали без затримки, снаряди лежали біля гармат (В. Кучер); Вона.. завжди з'являлася там, де щось не ладилося, де виникала якась заминка (В. Кучер); — Твоя, сину, покійна баба правду казала: "пішки — не буде замішки"... (Остап Вишня); Військові регулювальники на перехрестях без загайки пропускали попелястого мерседеса (П. Загребельний); Пізно приїхали, бо трапилась гаянка: вісь зламалась (Словник Б. Грінченка); Всяка ж забара дасть Богуну змогу стягти потуги, скріпитися силою (М. Старицький); Радіотрансляційний вузол працював з перебоями (В. Кучер). — Пор. зволіка́ння.

Значення в інших словниках

1. загайка — загайка (262) — затримка; [MО,VI]  Словник з творів Івана Франка
2. загайка — зага́йка іменник жіночого роду розм.  Орфографічний словник української мови
3. загайка — -и, ж., розм. Те саме, що затримка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. загайка — Зага́йка, -ки, -ці; -га́йки, -га́йок  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. загайка — ЗАГА́ЙКА, и, ж., розм. Те саме, що затри́мка. Тепер мав [старшина ] без загайки викладати мету свого приходу (Загреб., Шепіт, 1966, 274); Він розумів, що кожна хвилина загайки віднімає в нього шанси на перемогу (Добр., Очак. розмир, 1965, 232).  Словник української мови в 11 томах
6. загайка — Загайка, -ки ж. Замедленіе. Н. Вол. у.  Словник української мови Грінченка