зажерний
ЖА́ДІ́БНИЙ (який надто прагне збагачення, наживи і т. ін.), ПОЖА́ДЛИВИЙ, ЗАПОПА́ДЛИВИЙ, НЕНАСИ́ТНИЙ, ЗАЖЕ́РЛИВИЙ, НЕНАЖЕ́РЛИВИЙ, ЗАГРЕБУ́ЩИЙ розм., ЗАПОПА́ДНИЙ рідше, ЗАХЛА́ННИЙ розм., НЕВСИТИ́МИЙ рідше, НЕНАЖЕ́РНИЙ рідше, НЕСИ́ТИЙ рідше, ЗАЖЕ́РНИЙ рідше, ЗАГРЕ́БИСТИЙ рідше, ПОЖА́ДНИЙ рідше. Всі вони (родичі княгині Ольги) жадібні, тільки й думають, як би щось привласнити (С. Скляренко); Він вдався в свого діда Фотія. Такий же дикий, пожадливий, самовпевнений, нещирий (Я. Качура); Тільки тепер по-справжньому стало видно, чим була Каховка.. для ненаситних владарів рабовласницького Півдня (О. Гончар); — Багатство робить людину зажерливою (С. Чорнобривець); Вовк не їсть вовка, не ловить собі подібних.. Але це ненажерливе плем'я (людей) поїдало власних своїх родичів,.. з котрими зводило нескінченні війни за самиць і за місця ловів, і просто за владу і перевагу (М. Грушевський); Оці будинки, покої, по яких перше блукала одна несита і загребуща людина — тепер підуть під школи (М. Коцюбинський); Такий захланний, він навіть за німців присвоїв собі Ротову ниву під лісом (П. Козланюк); Незліченні природні багатства і неймовірні людські зусилля десятків народів ішли в прірву, а точніше, в ненажерну пельку монстра — виморочної великодержави (з журналу); Цар зажерний вередує, А нещасний люд бідує (Л. Первомайський); Запопадливі до поживи, баришу, розвивають (Саливон з Гнатом) давньовічні навички, пробуджують пожадні хутірські пристрасті (К. Гордієнко). — Пор. 1. скупи́й.
НЕНАЖЕ́РЛИВИЙ (який багато їсть, любить поїсти), НЕНАЖЕ́РНИЙ рідше, ЗАЖЕ́РЛИВИЙ підсил. або зневажл., ПРОЖЕ́РЛИВИЙ підсил. або зневажл., розм., ОБЖЕ́РЛИВИЙ зневажл., ЗАЖЕ́РНИЙ розм. рідше, ПА́ЖЕРЛИВИЙ підсил. розм., ПРОЖЕ́РНИЙ підсил. розм. рідше; НЕНАСИ́ТНИЙ (жадібний на їжу, який не може насититися). На Ташані кричали, ляпаючи крилами, гуси, чулося бовтання ненажерливої щуки (Григорій Тютюнник); Ненажерний довгоносик поїда молодий буряк (К. Гордієнко); Поки зажерливий люд ще не різав биків на поживу, Так золотий утішався Сатурн на землі плодовитій (М. Зеров).
Словник синонімів української мови