закінчений

ГОТО́ВИЙ (про роботу, виріб і т. ін.), ЗРО́БЛЕНИЙ, ЗАКІ́НЧЕНИЙ, ЗАВЕ́РШЕНИЙ, ГОТОВІ́СІНЬКИЙ розм.; ВИ́ГОТОВЛЕНИЙ (про виріб); ВИ́КОНАНИЙ (про роботу). Всі стіни в робочій кімнаті були завішані ескізами, а то й готовими картинами (А. Головко); Зі спектаклем, вже зовсім готовим, щось не ладилось (М. Коцюбинський); Коли зроблений плуг — Він оратиме поле чи луг (П. Воронько); І все-таки до ранку міст ще не був закінчений (О. Гончар); Завершена дільниця житлова (І. Муратов); На долоні тримав (хлопець) собор готовісінький, весь зроблений із стеблин комишу (О. Гончар); В обідню добу робітниці стали здавати (панні) виготовлені речі (Л. Яновська).

ГОТО́ВИЙ (який досяг необхідної майстерності й може виконувати відповідні обов'язки), ЗАКІ́НЧЕНИЙ, ГОТОВІ́СІНЬКИЙ розм. — Чи бачили таке!.. Готовий хлібороб, одним словом (А. Головко); Її суджений, закінчений богослов, був сином священика (Н. Кобринська); Готовісінький коваль. — Пор. 3. спра́вжній.

Значення в інших словниках

1. закінчений — закі́нчений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. закінчений — [зак’інчеинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. закінчений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до закінчити. || закінчено, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм.У якого певна якість досягла повноти, завершення.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. закінчений — Закі́нчений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. закінчений — ЗАКІ́НЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до закінчи́ти. По сей бік муру канал уже був закінчений і обмурований (Смолич, І, 1958, 78); // закі́нчено, безос. присудк. сл.  Словник української мови в 11 томах