закіп

КАНА́ВА (довга заглибина, викопана в землі); ОКІ́П (ОКО́П), ЗАКІ́П діал. (така заглибина з насипом, валом); РІВ, ФО́СА діал. (глибока, перев. розмита водою або викопана в землі); РІВЧА́К (не дуже глибокий і широкий рів). Весь сад обкопаний канавою, що поросла жостером, бузиною і бур'яном (Ю. Мушкетик); Кладовище було обкопане глибоким ровом. На окопі росла густа дереза. З одного боку по окопі росли високі верби (І. Нечуй-Левицький); Садки кінчилися великим закопом, порослим колючим терном (П. Панч); Ой у лісі під горіхом викопана фоса (пісня); За вікнами дощ, чути було, як у рівчаках хлюпоче вода (Н. Рибак).

Значення в інших словниках

1. закіп — За́кіп: — нафтова яма, примітивна шахта [14] — пробна яма при видобутку нафти [21;II,IV,V] — яма (нафтова), примітивна шахта [I] — яма при добуванні нафти [III]  Словник з творів Івана Франка
2. закіп — закі́п іменник чоловічого роду рів з насипом; яма діал.  Орфографічний словник української мови
3. закіп — -копу, ч., діал. 1》 Рів з насипом. 2》 Яма для добування нафти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. закіп — ЗАКІ́П, ко́пу, ч., діал. 1. Рів з насипом. Глибокий, цвілий від полину закіп.. замикав у собі, крім кремезних кам’яних корпусів, і гладко втоптаний плац (Панч, І, 1956, 74). 2. Яма для добування нафти. Коло закопів горбки глини ростуть угору та й ростуть (Фр., І, 1955, 129).  Словник української мови в 11 томах
5. закіп — Закіп, -ко́пу м. Окопъ, окопанное мѣсто. Черк. у.  Словник української мови Грінченка