замирення

I. МИР (відсутність незгоди, ворожнечі, сварок; відсутність збройної боротьби між державами, народами, а також угода про припинення воєнних дій); СПО́КІЙ, ПО́КІЙ заст. (відсутність війн, громадських безпорядків, заворушень тощо); ЗАМИ́РЕННЯ, ПРИМИ́РЕННЯ, ПРИМИ́Р'Я розм., РО́ЗМИР розм. (налагодження мирних взаємовідносин, дружніх стосунків, а також угода про це); ПЕРЕМИ́Р'Я (тимчасове припинення воєнних дій, а також угода про це). Дружба народів -. це злагода й мир (М. Рильський); Вічної вроди надай моїй недосвідченій мові І заподій, щоб година спокою до нас завітала, Щоб на землі і морях втихомирились війни криваві (М. Зеров); Візьміть назад свої гостинці, Одправте їх к багатирю Енею і просіть покою (І. Котляревський); Після замирення з поляками 60 дивізія була перекинута на Поділля (П. Панч); — На знак щирого і братерського примирення повстанців з низовиками наш старший послав вам шістнадцять сотень голів турецьких коней (І. Ле); Мовчать руїни, сонце сяє, І білий стяг примир'я має (О. Олесь); Кричить (Еней): — Чи ви осатаніли! Адже ми розмир утвердили! (І. Котляревський).

Значення в інших словниках

1. замирення — зами́рення іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. замирення — див. мир  Словник синонімів Вусика
3. замирення — -я, с., розм. Дія і стан за знач. замирити 2), 3) і замиритися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. замирення — Зами́рення, -ння, -нню зами́рення, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. замирення — ЗАМИ́РЕННЯ, я, с., розм. Дія і стан за знач. замири́ти 2, 3 і замири́тися. Тепер був саме той час, коли після деякого замирення починали знову виявлятися перші іскри ворогування (Вас.  Словник української мови в 11 томах
6. замирення — Замирення, -ня с. Примиреніе. Скоро після сього письма почули і про замирення. Стор. II. 85.  Словник української мови Грінченка