замужем

ОДРУ́ЖЕНА (яка має чоловіка), ЗАМІ́ЖНЯ́, ЗАМУ́ЖНЯ, ЗА́МУЖЕМ, ЗА́МІЖЖЮ (ЗА́МУЖЖЮ) розм. (ужив. у складі групи присудка). Я гадала, що Маня коли ще не одружена, то напевно готується до весілля (Ірина Вільде); Війну Лукія зустріла вже заміжньою жінкою з дитиною на руках (О. Гончар); З чотирьох доньок була лиш найстарша та Ірина замужня (О. Кобилянська); Дві дорослі дочки (у матері). Одна замужем, у Конотопі живе, друга у Ленінграді, художниця (І. Муратов); — Хіба вона заміжжю? — запитала Пріська. — Уже другий рік (Л. Яновська); У неї є небога замужжю! Чоловік і троє дітей (Ганна Барвінок).

Значення в інших словниках

1. замужем — за́мужем прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. замужем — присл., розм. У шлюбі з ким-небудь (про жінку). Бути замужем.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. замужем — Одружена, віддана  Словник чужослів Павло Штепа
4. замужем — бу́ти (і) вдо́ма (до́ма) й за́мужем. Користуватися одночасно усіма вигодами. — Він взагалі парубок справний… Тільки його якийсь ґедзь укусив. Чули, в нашу бригаду йти не хоче?..— Може, хоче бути дома й замужем? (А. Хорунжий).  Фразеологічний словник української мови