замір
НА́МІР з інфін. і без додатка (прийняте рішення зробити що-небудь, здійснити задумане), ЗА́МІР, ДУ́МКА, ЗА́МІРИ мн., У́МИСЕЛ (перев. таємний або вартий осуду намір). Тарас лягає з твердим наміром встати, поки ще не розвидниться (О. Іваненко); Своїх намірів він не сповіряв дома нікому (Панас Мирний); Я маю замір зараз же з самого початку приступити до реформ (О. Кобилянська); В пана була думка й справді оддати Джерю й Кавуна в москалі (І. Нечуй-Левицький); — Де ти таке бачив, щоб ватажки розповідали ворогові про свої військові заміри (З. Тулуб); (Муравйов:) Ви свій підступний умисел здійснили (С. Голованівський). — Пор. 1. за́дум.
Словник синонімів української мови