запашок

ЗА́ПАХ (властивість речовин діяти на органи нюху і сприйматися ними), ПО́ВІВ, ПО́ДИХ, ДУХ розм., ПАХ розм., поет.; ЧАД (міцний, густий запах); ПРИ́ПАХ розм. (легкий запах); НАСТІ́Й (стійкий); ДУШО́К розм., ЗАПАШО́К розм. (перев. неприємний припах). Гіркуватий запах квіток лоскотав йому ніздрі (В. Козаченко); В сухий настій лісових трав і квітів вплітається вологий повів нещодавно внесених з льоху яблук і ярого меду (М. Стельмах); Гіркі подихи піднесе мені степ (Ю. Яновський); Йшов землянкою запашний полинний дух (З. Тулуб); Матіола квітла на грядках.. І лила лукаво-ніжний пах В сині вікна білого сільбуда (М. Рильський); Ані черешень, ані гаю, ані струнких тополь, — зате все в млоснім чаді завмирає, коли акація цвіте (І. Муратов). — Пор. 1. па́хощі.

Значення в інших словниках

1. запашок — запашо́к іменник чоловічого роду фам.  Орфографічний словник української мови
2. запашок — див. вонь  Словник синонімів Вусика
3. запашок — -шку, ч., фам. Не сильний, але неприємний запах.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. запашок — Шка, ч., військ., див. запах.  Словник сучасного українського сленгу
5. запашок — ЗАПАШО́К, шку, ч., фам. Не сильний, але неприємний запах.  Словник української мови в 11 томах