запоясник

КИНДЖА́Л, КИНЖА́Л розм., ЗАПОЯ́СНИК заст., ЧИНГА́Л заст. Понад ліжком на стіні висіли шаблі, ятагани, кинджали, рушниці, гвинтівки (О. Стороженко); За поясом стримів кинжал з золотим держалном (І. Нечуй-Левицький); Навіть жінки схопили ножі й запоясники (З. Тулуб); І я теж оддав свою броню; тільки й зоставили собі по чингалу.. од звірюки (О. Стороженко).

Значення в інших словниках

1. запоясник — див. ніж  Словник синонімів Вусика
2. запоясник — -а, ч., заст. Кинджал.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. запоясник — запоя́сник іменник чоловічого роду рідко  Орфографічний словник української мови
4. запоясник — ЗАПОЯ́СНИК, а, ч., заст. Кинджал. Обняла посестра побратима, тож лівиця щільно пригортає, а в правиці запоясник блиснув (Л. Укр., І, 1951, 393); Пані Баличина мовчки вихопила запоясник і всадила в спину Кособудського (Тулуб, Людолови, І, 1957, 111).  Словник української мови в 11 томах
5. запоясник — Запоя́сник, -ка м. Запоясный ножъ, кинжалъ. Блиснув перед очима турецьким запоясником. К. ЧР. 158.  Словник української мови Грінченка