запроданець

ЗРА́ДНИК (той, хто зраджує), ЗРА́ДЕЦЬ діал., ЗРАДЛИ́ВЕЦЬ рідко, ЗРА́ДЦЯ рідко; ЗАПРО́ДАНЕЦЬ, ПЕРЕПРО́ДАНЕЦЬ рідше, ІУ́ДА (Ю́ДА) зневажл., ХРИСТОПРОДА́ВЕЦЬ заст. лайл., ПРОДА́ЖНА ШКУ́РА лайл. (з корисливою метою). Зрадник зогниє в чужій землі, зотліє в забутті, бо він був ворогом свого народу, чужинцем у своїй нації (Ю. Мельничук); А круг його стоять усе тії окаяннії зрадці у блакитних стьожках да в голубих жупанах і вже не боячись голосно розмовляють (П. Куліш); Щоб не сталося, однак перемагає Вірність воїна, А не зрадливця крутні (М. Нагнибіда); Потайний зрадця Вуяхевич розсипав гіркі слова в козацькії душі (П. Куліш); Запроданцям не йме Шевченко віри, Йому чужий їх зрадницький сонет (Д. Павличко); Ви чуєте, іуди, Ви всі, що Каїна горить на вас печать? Отчизни іншої нема в нас і не буде, Ми кров'ю матері не вмієм торгувать! (М. Рильський). — Пор. 1. відсту́пник, 1. перебі́жчик.

Значення в інших словниках

1. запроданець — Зрадник, зрадливець, обр. юда, продажна шкура, христопродавець, д. зрадець, зрадок, ок. перепроданець.  Словник синонімів Караванського
2. запроданець — див. зрадник  Словник синонімів Вусика
3. запроданець — -нця, ч. Продажна людина, той, хто зраджує кого-, що-небудь із корисливою метою.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. запроданець — запро́данець іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
5. запроданець — Нця, ч. Росіянин.  Словник сучасного українського сленгу
6. запроданець — Запро́данець, -нця; -данці, -нців  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. запроданець — ЗАПРО́ДАНЕЦЬ, нця, ч. Продажна людина, той, хто зраджує кого-, що-небудь з корисливою метою. [Антей:] Ти? Ти вступиш у хор панегіристів? В тую зграю запроданців, злочинців проти хисту? (Л. Укр.  Словник української мови в 11 томах
8. запроданець — Запроданець, -нця м. Человѣкъ, продающійся кому, предающійся изъ-за корыстныхъ выгодъ. Желех.  Словник української мови Грінченка