зарюмсаний

ЗАПЛА́КАНИЙ (про очі, обличчя — із слідами сліз, змочений сльозами; про людину — розпухлий, почервонілий від плачу), СПЛА́КАНИЙ розм., НАПЛА́КАНИЙ розм., ЗАРЮ́МСАНИЙ розм., ЗАРЮ́МАНИЙ розм. Регіна відкрила заплакане обличчя і своїми великими мокрими очима поглянула на Владка (І. Франко); Неня свічку у руці придержувала і сплаканими очима потакувала, що баба буде гинути (Марко Черемшина); Сіла (Мар'яна), схлипуючи, на віз. Підвела голову, обвела очима садок, оселю, немов хотіла всю її вбрати в свої темні, наплакані очі (С. Васильченко); Ївга тулить до себе зарюмсане лице Катерини, заспокоює її (І. Волошин); Чорнобривий угрин чи хорват.. тяг кудись огрядну молодичку, розхристану, зарюману (О. Ільченко).

Значення в інших словниках

1. зарюмсаний — -а, -е, розм. Із слідами сліз, змочений сльозами, розпухлий від сліз (про очі, обличчя); заплаканий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. зарюмсаний — зарю́мсаний дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
3. зарюмсаний — ЗАРЮ́МСАНИЙ, а, е, розм. Із слідами сліз, змочений сльозами, розпухлий від сліз (про очі, обличчя); заплаканий. Івга тулить до себе зарюмсане лице Катерини, заспокоює її (Вол., Місячне срібло, 1961, 276); Ніколи не доводилося бачити Ліду зарюмсаною (Коп., Земля.., 1957, 263).  Словник української мови в 11 томах