засипати
ПРОВАЛИ́ТИ (незадовільно оцінити перев. на екзамені), ЗАВАЛИ́ТИ розм., ЗАСИ́ПАТИ розм., ЗАРІ́ЗАТИ розм., ЗРІ́ЗАТИ розм. — Недок.: прова́лювати рідко зава́лювати рідко рі́зати рідко. — Провалили картину, Сев? — сміюся я. — Іще й як провалили. З музикою й барабанами, — регочеться мій друг (Ю. Яновський); При одній лише думці про те, що донька могла б не пройти по конкурсу, що якісь там інститутські книгогризи могли б завалити її при вступі, майора кидало в лють (О. Гончар); (Середа:) Він її засипле перед Ярошем (І. Микитенко); — З підручника української літератури я читаю лише біографії письменників.. — Заріже він (учитель) тебе на іспитах, — з жалем промовив Микола (П. Автомонов); О, це був справжній герць! Що більше намагався Сокіл "зрізати", то краще і пристойніше відповідала Ольга (Я. Качура).
ЗАВА́ЛЮВАТИ (кидаючи, засипати, покривати кого-, що-небудь чимсь), ЗАКИДА́ТИ, ЗАГОРТА́ТИ, ПРИВА́ЛЮВАТИ, ПРИГОРТА́ТИ, ЗАХАРА́ЩУВАТИ (сміттям, мотлохом); ЗАГРОМА́ДЖУВАТИ розм. (чимось великим, громіздким); ЗАСИПА́ТИ, ЗАБИВА́ТИ (снігом шлях і т. ін). — Док.: завали́ти, заки́дати, загорну́ти, привали́ти, пригорну́ти, захара́стити, загрома́дити, заси́пати, заби́ти. — Завалювали (фашисти) виходи, викурювати нас намагались, навіть отруйні гази пускали. Та тільки катакомби несходимі, всіх виходів не завалиш, а всіх партизанів не переб'єш (Ю. Збанацький); Пожар тілько змів хлівець та й годі, — далі не дали йому розійтися, — залили водою, закидали землею (Панас Мирний); Сніг наче ждав, коли загорнуть яму, і навскісно почав падати на землю (М. Стельмах); Дубовик кинув у яму під дуб пляшку з документом, швидко пригорнув її землею (Г. Епік); На возах, крім боєприпасів, ще чимало місця захаращувало й особисте майно бійців та офіцерів роти (О. Гончар); Багато речей загромаджувало собою кімнату (А. Шиян); Білою порошею пролітає над землею вихряна зима, засипає снігом поля, села, замітає шляхи (І. Цюпа).
I. ЗАСИПА́ТИ (ЗАСИНА́ТИ) (впадати в сон), ЗАСИПЛЯ́ТИ розм. — Док.: засну́ти, почи́ти рідше. Олексій заснув міцно, як засипають люди, звиклі до будь-яких умов і обставин (М. Ткач); Тамара думає про лист, очі злипаються від нелюдської втоми, і вона засинає (А. Хижняк); Засипляла (Маруся) під ранок неспокійним, жарким сном, до пізнього потім не вставала з ліжка (Г. Хоткевич).
Словник синонімів української мови