засипати

ПРОВАЛИ́ТИ (незадовільно оцінити перев. на екзамені), ЗАВАЛИ́ТИ розм., ЗАСИ́ПАТИ розм., ЗАРІ́ЗАТИ розм., ЗРІ́ЗАТИ розм. — Недок.: прова́лювати рідко зава́лювати рідко рі́зати рідко. — Провалили картину, Сев? — сміюся я. — Іще й як провалили. З музикою й барабанами, — регочеться мій друг (Ю. Яновський); При одній лише думці про те, що донька могла б не пройти по конкурсу, що якісь там інститутські книгогризи могли б завалити її при вступі, майора кидало в лють (О. Гончар); (Середа:) Він її засипле перед Ярошем (І. Микитенко); — З підручника української літератури я читаю лише біографії письменників.. — Заріже він (учитель) тебе на іспитах, — з жалем промовив Микола (П. Автомонов); О, це був справжній герць! Що більше намагався Сокіл "зрізати", то краще і пристойніше відповідала Ольга (Я. Качура).

ЗАВА́ЛЮВАТИ (кидаючи, засипати, покривати кого-, що-небудь чимсь), ЗАКИДА́ТИ, ЗАГОРТА́ТИ, ПРИВА́ЛЮВАТИ, ПРИГОРТА́ТИ, ЗАХАРА́ЩУВАТИ (сміттям, мотлохом); ЗАГРОМА́ДЖУВАТИ розм. (чимось великим, громіздким); ЗАСИПА́ТИ, ЗАБИВА́ТИ (снігом шлях і т. ін). — Док.: завали́ти, заки́дати, загорну́ти, привали́ти, пригорну́ти, захара́стити, загрома́дити, заси́пати, заби́ти. — Завалювали (фашисти) виходи, викурювати нас намагались, навіть отруйні гази пускали. Та тільки катакомби несходимі, всіх виходів не завалиш, а всіх партизанів не переб'єш (Ю. Збанацький); Пожар тілько змів хлівець та й годі, — далі не дали йому розійтися, — залили водою, закидали землею (Панас Мирний); Сніг наче ждав, коли загорнуть яму, і навскісно почав падати на землю (М. Стельмах); Дубовик кинув у яму під дуб пляшку з документом, швидко пригорнув її землею (Г. Епік); На возах, крім боєприпасів, ще чимало місця захаращувало й особисте майно бійців та офіцерів роти (О. Гончар); Багато речей загромаджувало собою кімнату (А. Шиян); Білою порошею пролітає над землею вихряна зима, засипає снігом поля, села, замітає шляхи (І. Цюпа).

I. ЗАСИПА́ТИ (ЗАСИНА́ТИ) (впадати в сон), ЗАСИПЛЯ́ТИ розм. — Док.: засну́ти, почи́ти рідше. Олексій заснув міцно, як засипають люди, звиклі до будь-яких умов і обставин (М. Ткач); Тамара думає про лист, очі злипаються від нелюдської втоми, і вона засинає (А. Хижняк); Засипляла (Маруся) під ранок неспокійним, жарким сном, до пізнього потім не вставала з ліжка (Г. Хоткевич).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. засипати — заси́пати дієслово доконаного виду заповнити що-небудь чимось сипким; покрити шаром чого-небудь сипкого; закидати чимось; спрямувати куди-небудь... Орфографічний словник української мови
  2. засипати — I [засипатие] -пл'у, -плеиш, -пл'ут'; нак. -ип, -иптеи, док. (до сипати) II [засиепатие] -айу, -айеиш, недок. (до сипати і до спати) Орфоепічний словник української мови
  3. засипати — див. засипати I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. засипати — 1. засинати, заснути, позасинати, усинати, уснути, повсинати 2. це сипати і див. просипати Словник чужослів Павло Штепа
  5. засипати — заси́пати 1. засипати (м, ср, ст) ◊ як заси́плют піском о́чи, не гля́неш ніколи → пісок 2. зрадити; видати на допиті (ст): Бо я знав їх обидвох і, коли б не видержав під поліційними побоями, міг би засипати (Яцура)|| = всипати Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. засипати — Засипа́ти, -па́ю, -па́єш і засина́ти, -на́ю, -на́єш; засну́ти, -сну́, -сне́ш засипа́ти, -па́ю, -па́єш; заси́пати, -си́плю, -плеш, -плють; заси́п, заси́пмо, -си́пте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. засипати — ЗАСИ́ПАТИ див. засипа́ти¹. ЗАСИПА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ЗАСИ́ПАТИ, плю, плеш; мн. заси́плють; док. 1. перех. Заповнювати що-небудь чимось сипким. Іван ще до пострілу впав… Чув тепер, Як стали могилу піском засипати (Нех. Словник української мови в 11 томах
  8. засипати — Засина́ти, -на́ю, -єш и засипати, -паю, -єш сов. в. заснути, -сну, -неш, гл. 1) Засыпать, заснуть. Серед миру я лягаю, тихо засинаю. К. Псал. 7. Ходила, блудила та й заснула, приїхав Гриць мій, — я й не чула. Лавр. 55. Заснули думи, серце спить. Шевч. Словник української мови Грінченка