засохлий

ВІДМЕ́РЛИЙ (про рослини, частини живого організму — який загинув), МЕ́РТВИЙ, ВІДЖИ́ЛИЙ, ЗМЕРТВІ́ЛИЙ, АТРОФО́ВАНИЙ, СУХИ́Й, ЗАСО́ХЛИЙ, ЗСО́ХЛИЙ (ЗІСО́ХЛИЙ) (про рослини). Перед.. обприскуванням обов'язково треба обчистити й спалити відмерлу кору (з журналу); Мертві тканини; Там (у розарії) порався садівник, вирізуючи сухі, віджилі гілки (П. Автомонов); Косатки часто труться одна об одну, здираючи змертвілу шкіру (з журналу); І другу я березу тут побачив, що серед моря зелені нової.. Стояла, опустивши довгі віти — Засохлі, почорнілі, занімілі (М. Рильський); Зісохлі гілки дерева.

СУХИ́Й (не мокрий, не вологий або який втратив вологу), ВИ́СОХЛИЙ, ВИ́СХЛИЙ рідше, ЗАСО́ХЛИЙ, ПОСО́ХЛИЙ (про всіх або багатьох); ПІДСО́ХЛИЙ, ПРОСО́ХЛИЙ (який частково втратив вологу); ПЕРЕСО́ХЛИЙ (який зовсім втратив вологу, занадто сухий). Вслухаюся, як шепче на ліщині сухий торішній лист (І. Гончаренко); Христина.. почала горнути висохле, аж крихке сіно (М. Стельмах); В хаті пахло засохлими васильками і гіркуватим душком полину (Григорій Тютюнник); Він (вітер) знімав куряву з пересохлих ґрунтів (І. Ле); Шелестіла пересохла трава (С. Скляренко).

Значення в інших словниках

1. засохлий — засо́хлий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. засохлий — див. мертвий  Словник синонімів Вусика
3. засохлий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до засохнути. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. засохлий — Засо́хлий, -ла, -ле  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. засохлий — ЗАСО́ХЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до засо́хнути. Знову поскрипує гарба, тюпають коні, крешуть копитами засохлу, потріскану від спеки землю (Тют., Вир, 1964, 283); Гості промочили свої засохлі від розмови горла (Досв., Гюлле, 1961, 75); // У знач.  Словник української мови в 11 томах
6. засохлий — Засохлий, -а, -е Засохшій. Дрібні сльози по пожарищу на засохлу землю роняє. Мл. л. сб. 90.  Словник української мови Грінченка