засохлий
ЗАСО́ХЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до засо́хнути.
Знову поскрипує гарба, тюпають коні, крешуть копитами засохлу, потріскану від спеки землю (Тют., Вир, 1964, 283);
Гості промочили свої засохлі від розмови горла (Досв., Гюлле, 1961, 75);
// У знач. прикм.
Пішла хвиля, аж засвистіла, по ланах засохлого жита (Вас., І, 1959, 123);
*Образно. Вона лежала і сподівалася, що воно прийде знов, те чисте, зазнане в дитинстві почуття, і, як весняний дощ, оживить засохле серце (Коцюб., І, 1955, 325).
Словник української мови (СУМ-11)