засівати
ПОСИПА́ТИ етн. (за давнім народним звичаєм — розсипати по хаті, кімнаті зерно, вітаючи господарів з Новим роком або Різдвом), ПОСІВА́ТИ, ЗАСІВА́ТИ, СІ́ЯТИ. — Морозе, Морозеночку, — замолився він тихо. — Пусти мене до хрещеного батька. Я тільки до його одного піду посипати і, що випосипаю, віддам тобі половину (Панас Мирний); Житом-пшеницею і всякою пашницею посівають на Новий рік (з журналу); Друзів зерном засівать Було ділом звичним (М. Рильський); Хлоп'ям на Новий рік ішов я З торбиною зерна в село, ..У кожній хаті на долівку Пшениці жменьку сіяв я (Д. Павличко).
СІ́ЯТИ (кидати зерно, насіння у землю), ЗАСІВА́ТИ, ЗАСІ́ЮВАТИ, ПІДСІВА́ТИ, ПІДСІ́ЮВАТИ (сіяти додатково по рідких сходах або іншій культурі); ВИСІВА́ТИ, ВИСІ́ЮВАТИ (сіяти що-небудь повністю або в певній кількості); ОБСІВА́ТИ, ОБСІ́ЮВАТИ (яку-небудь ділянку землі). — Док.: посі́яти, засі́яти, підсі́яти, ви́сіяти, обсі́яти. Ще в березні він висівав насіння в горщечки і щодня піклувався про майбутні сходи (О. Донченко); Швидко час настане ярину засівати (Панас Мирний).
Словник синонімів української мови