затруїти

ТРУЇ́ТИ (знищувати отрутою; насичувати щось отрутою тощо); ОТРУ́ЮВАТИ, МОРИ́ТИ (тільки знищувати); ЗАТРУ́ЮВАТИ (робити щось отруйним). — Док.: отруї́ти, затруї́ти. — Ну й тютюн у тебе, тільки гадюк труїти (П. Панч); Свинець дістається не тільки до легенів, але й відкладається в усіх органах і суглобах та отруює кров (Ірина Вільде); — А затруїв кислиці хто? (О. Ільченко).

Значення в інших словниках

1. затруїти — затруї́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. затруїти — див. затруювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. затруїти — ЗАТРУЇ́ТИ див. затру́ювати.  Словник української мови в 11 томах
4. затруїти — Затруїти см. затруювати.  Словник української мови Грінченка