затуляти

ЗАКРИВА́ТИ (робити невидимим, недоступним), ЗАТУЛЯ́ТИ, ЗАСТУПА́ТИ, ЗАСЛОНЯ́ТИ, ЗАСЛО́НЮВАТИ рідше, ЗАТУ́ЛЮВАТИ розм., ОСЛО́НЮВАТИ діал.; ОБСЛО́НЮВАТИ рідко (з усіх боків). — Док.: закри́ти, затули́ти, заступи́ти, заслони́ти, ослони́ти, обслони́ти. Високі черешні, густі сливи зовсім закривають її (хату) своїм гіллям (І. Нечуй-Левицький); Над морем висів туман, що затуляв сонце й звужував обрій (М. Трублаїні); Превисокі липи зовсім заступають і заслоняють стародавню почорнілу церковцю (І. Нечуй-Левицький); Лісова гущава зовсім заслонювала мені сонце (І. Франко); Була (Целя) тілько в сорочці, що.. ослонювала її груди і плечі (І. Франко).

ЗАКРИВА́ТИ (складати що-небудь розкрите, розгорнуте), СТУЛЯ́ТИ, СТУ́ЛЮВАТИ, ЗАТУЛЯ́ТИ розм., ЗАТУ́ЛЮВАТИ рідше. — Док.: закри́ти, стули́ти, затули́ти. Тадей Станіславович здригається, швидко закриває щоденник і засовує його в якісь трухляві, з розношеною шкірою фоліанти (М. Стельмах); Але як я вже стуляла книжку, мій непокірний погляд таки забіг на останню стрічку і там прочитав (Леся Українка); Агава з одчаєм стуляє листя (М. Коцюбинський); Вдень розпускає (головатень) свою білу з великих нев'янучих платків квітку, а на ніч затуляє її (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. затуляти — затуля́ти дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. затуляти — ЗАТУЛЮВАТИ заслоняти, застувати, закривати, загороджувати; (отвір) затикати; (очі) стуляти, заплющувати.  Словник синонімів Караванського
3. затуляти — -яю, -яєш і розм. затулювати, -юю, -юєш, недок., затулити, -тулю, -тулиш, док., перех. 1》 Закриваючи, загороджуючи, робити невидним повністю або частково. || від кого – чого. Заслоняючи, ховати, укривати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. затуляти — затика́ти (затуля́ти) / заткну́ти (затули́ти) дірки́ (ді́рку). 1. чим. Наспіх, частково заповнювати нестачу в чому-небудь. А проте є, кажу, у мене обрисків зо два ..  Фразеологічний словник української мови
5. затуляти — ЗАТУЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш і розм. ЗАТУ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАТУЛИ́ТИ, тулю́, ту́лиш, док., перех. 1. Закриваючи, загороджуючи, робити невидним повністю або частково. Сині волошки проти місяця ще більше синіли, затуляючи собою мало не все вікно (Вас.  Словник української мови в 11 томах
6. затуляти — Затуля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. затулити, -лю́, -лиш, гл. 1) Закрывать, закрыть (отверстіе), заслонять, заслонить. Без мене й дірочки малої нікому затулити. Ном. № 4581. Зінька затулила хусткою очі і гірко заплакала. Стор. МПр. 54.  Словник української мови Грінченка