затіння

ТІНЬ (тінисте, затінене місце), ЗА́ТІНОК, ПРИ́ТІНОК, ЗАТІ́ННЯ розм., ТІ́НЯВА розм., ТІННИ́К розм.; ХОЛОДО́К (місце, закрите від променів сонця); ПІВТІ́НЬ (слабка). Передихнувши в тіні, Сахно знову побігла (Ю. Смолич); Під вишнею розлогою струмочок гомонить. Він кличе нас дорогою у затінку спочить (М. Терещенко); З каштанів будуть деревця — людині втіха й затіння (Л. Забашта); В тіняві тих дерев в місячні ночі юні студенти зізнавались одне одному в коханні... (І. Цюпа); Вони сіли поруч на лавці в затишку та в холодку під густим волоським горіхом (І. Нечуй-Левицький); Світло від маленької акумуляторної лампочки падало тільки на стіл, а двері залишалися у півтіні (В. Собко).

Значення в інших словниках

1. затіння — заті́ння іменник середнього роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. затіння — -я, с., рідко. Те саме, що затінок 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. затіння — ЗАТІ́ННЯ, я, с., рідко. Те саме, що за́тінок 1. З каштанів будуть деревця — людині втіха й затіння (Забашта, Квіт.., 1960, 16).  Словник української мови в 11 томах