затінок

ТІНЬ (тінисте, затінене місце), ЗА́ТІНОК, ПРИ́ТІНОК, ЗАТІ́ННЯ розм., ТІ́НЯВА розм., ТІННИ́К розм.; ХОЛОДО́К (місце, закрите від променів сонця); ПІВТІ́НЬ (слабка). Передихнувши в тіні, Сахно знову побігла (Ю. Смолич); Під вишнею розлогою струмочок гомонить. Він кличе нас дорогою у затінку спочить (М. Терещенко); З каштанів будуть деревця — людині втіха й затіння (Л. Забашта); В тіняві тих дерев в місячні ночі юні студенти зізнавались одне одному в коханні... (І. Цюпа); Вони сіли поруч на лавці в затишку та в холодку під густим волоським горіхом (І. Нечуй-Левицький); Світло від маленької акумуляторної лампочки падало тільки на стіл, а двері залишалися у півтіні (В. Собко).

Значення в інших словниках

1. затінок — за́тінок іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. затінок — [зат'інок] -нку, м. (ў) -нку, мн. -нкие, -нк'іў  Орфоепічний словник української мови
3. затінок — -нку, ч. 1》 Місце, захищене, прикрите, заступлене чим-небудь від променів сонця або від будь-якого іншого джерела світла. || Погано освітлене місце. 2》 Темний відбиток на чому-небудь якогось предмета, освітленого з протилежного боку; тінь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. затінок — За́тінок, -нку, у -нку; -тінки, -нків  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. затінок — ЗА́ТІНОК, нку, ч. 1. Місце, захищене, прикрите, заступлене чим-небудь від променів сонця або від будь-якого іншого джерела світла. — Ще загорю, — обізвалась Ватя, закриваючись од сонця парасолькою, — ходім у млин або в затінок під верби (Н.-Лев.  Словник української мови в 11 томах
6. затінок — Затінок, -нку м. 1) Мѣсто находящееся въ тѣни. В затінку стане за дівку. Ном. № 7517. Плаче баба, плаче та сіла в затінку. Чуб. V. 1131. 2) Тѣнь. Дивиться кожний на свій затінок на стіні. МУЕ. III. 55.  Словник української мови Грінченка