затінок —
за́тінок іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
затінок —
-нку, ч. 1》 Місце, захищене, прикрите, заступлене чим-небудь від променів сонця або від будь-якого іншого джерела світла. || Погано освітлене місце. 2》 Темний відбиток на чому-небудь якогось предмета, освітленого з протилежного боку; тінь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
затінок —
ТІНЬ (тінисте, затінене місце), ЗА́ТІНОК, ПРИ́ТІНОК, ЗАТІ́ННЯ розм., ТІ́НЯВА розм., ТІННИ́К розм.; ХОЛОДО́К (місце, закрите від променів сонця); ПІВТІ́НЬ (слабка). Передихнувши в тіні, Сахно знову побігла (Ю.
Словник синонімів української мови
затінок —
За́тінок, -нку, у -нку; -тінки, -нків
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
затінок —
ЗА́ТІНОК, нку, ч. 1. Місце, захищене, прикрите, заступлене чим-небудь від променів сонця або від будь-якого іншого джерела світла. — Ще загорю, — обізвалась Ватя, закриваючись од сонця парасолькою, — ходім у млин або в затінок під верби (Н.-Лев.
Словник української мови в 11 томах
затінок —
Затінок, -нку м. 1) Мѣсто находящееся въ тѣни. В затінку стане за дівку. Ном. № 7517. Плаче баба, плаче та сіла в затінку. Чуб. V. 1131. 2) Тѣнь. Дивиться кожний на свій затінок на стіні. МУЕ. III. 55.
Словник української мови Грінченка