1. Орфоепічний словник української мови

затінок

за́тінок

[зат'інок]

-нку, м. (ў) -нку, мн. -нкие, -нк'іў

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. затінок — за́тінок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. затінок — -нку, ч. 1》 Місце, захищене, прикрите, заступлене чим-небудь від променів сонця або від будь-якого іншого джерела світла. || Погано освітлене місце. 2》 Темний відбиток на чому-небудь якогось предмета, освітленого з протилежного боку; тінь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. затінок — ТІНЬ (тінисте, затінене місце), ЗА́ТІНОК, ПРИ́ТІНОК, ЗАТІ́ННЯ розм., ТІ́НЯВА розм., ТІННИ́К розм.; ХОЛОДО́К (місце, закрите від променів сонця); ПІВТІ́НЬ (слабка). Передихнувши в тіні, Сахно знову побігла (Ю. Словник синонімів української мови
  4. затінок — За́тінок, -нку, у -нку; -тінки, -нків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. затінок — ЗА́ТІНОК, нку, ч. 1. Місце, захищене, прикрите, заступлене чим-небудь від променів сонця або від будь-якого іншого джерела світла. — Ще загорю, — обізвалась Ватя, закриваючись од сонця парасолькою, — ходім у млин або в затінок під верби (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  6. затінок — Затінок, -нку м. 1) Мѣсто находящееся въ тѣни. В затінку стане за дівку. Ном. № 7517. Плаче баба, плаче та сіла в затінку. Чуб. V. 1131. 2) Тѣнь. Дивиться кожний на свій затінок на стіні. МУЕ. III. 55. Словник української мови Грінченка