зачуватися

ЧУ́ТИСЯ (сприйматися на слух), УЧУВА́ТИСЯ (ВЧУВА́ТИСЯ), ПОЧУВА́ТИСЯ, ПРОСЛУ́ХУВАТИСЯ, ПРОЧУВА́ТИСЯ, ЗАЧУВА́ТИСЯ, ПРОХО́ПЛЮВАТИСЯ розм. (серед інших звуків); ПРИЧУВА́ТИСЯ (бути ледве чутним). — Док.: почу́тися, учу́тися (вчу́тися), прочу́тися, зачу́тися, прохопи́тися, причу́тися. Попереду, куди вони йшли, чулася стрілянина (І. Ле); Ноги самі, призвичаєні до місцевості, несли куди треба, коли на одному оберті стежки.. учулося важке втомлене дихання й нерівна хода (Дніпрова Чайка); Обоє почали прислухатися. І тепер ясно почули не властивий природі шум.. В ньому час від часу прочувався брязкіт зброї і тупіт людських ніг (В. Гжицький); За ворітьми зачувся такий плач, такий лемент — серце від них могло розірватися (І. Муратов); Не прохоплювався виск сирен із суден, навіть постріл з гармати неспроможний був протаранити громохкий голос урагану (Ю. Смолич); Мені причулися чиїсь голоси (Ю. Збанацький).

Значення в інших словниках

1. зачуватися — зачува́тися дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. зачуватися — -ається, недок., зачутися, -ується, док., розм. 1》 Ставати чутним, звучати; чутися, вчуватися. 2》 безос., рідко. Ставати відчутним, здаватися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. зачуватися — ЗАЧУВА́ТИСЯ, а́ється, недок., ЗАЧУ́ТИСЯ, у́ється, док., розм. 1. Ставати чутним, звучати; чутися, вчуватися. — Що то не зачувається отак у таких хвилинах [самотності й тиші], мій сину, що то не зачувається!...  Словник української мови в 11 томах
4. зачуватися — Зачуватися, -ва́юся, -єшся гл. Чуяться, чувствоваться. Їй не зачувалось, що вона где усе низче та низче. МВ. (О. 1862. І. 98).  Словник української мови Грінченка